- яничар
- [йаниеча/р]
-ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іў
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
яничар — а, ч. У султанській Туреччині – солдат регулярної піхоти, створеної в 14 ст. з військовополонених, а також християн, обернених у мусульманство … Український тлумачний словник
яничар — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
яничар — чара, ч. Св. Військовополонений християнин обернений у мусульманство; відступник від віри … Словник лемківскої говірки
яничар-ага — и/, ч. У султанській Туреччині – найвище військове звання і посада в яничарському корпусі … Український тлумачний словник
яничарський — а, е. Прикм. до яничар … Український тлумачний словник